Алоха, бро! Сегодня я хочу рассказать тебе о забавной и жутко трешовой ночи, когда я купил свою первую закладку кокаина и решил сыграть в прятки в одном из торговых центров. Это был незабываемый трипчик, который по-настоящему заставил меня проперло и узнать, что такое настоящая баклаха.
Весь этот идеальный план зародился в моей отмороженной голове после нескольких покатушек на анаше. Я уже ощущал адреналин и прилив энергии, когда решил, что нужно что-то более экстремальное. И вот я висел на телефоне, пытаясь найти моего дилера, чтобы получить свою первую порцию кокаина.
Наконец-то, счастливый момент настал, и я снова оказался в его подьезде, где он передал мне мой долгожданный туземный груз — красивые беличьи глаза, расфасованные в маленькие пакетики. Я был на вершине счастья, осознавая, что настоящая вилка теперь моя, и я собираюсь развлекаться, как никогда раньше.
Скрыв этот целый белый сокровища в моей куртке, я направился в торговый центр, который сиял огнями и казался идеальным местом для моих безумных игр. Все вокруг были заняты своими делами, не догадываясь, что чертила с умными глазами прячутся среди них.
Я прошел мимо отделов с одеждой и электроникой, чувствуя прилив адреналина, и внезапно идея прошла мимо меня, словно вика передала пламя кокса моим мозгам. Почему бы не сыграть в прятки в этом потерянном мире магазинов и коридоров? Баклаха, это будет весело!
Я нашел подходящее место для игры, ощущая, как настоящий хищник, готовый затравить свою жертву. Я аккуратно положил свою закладку у выхода, чтобы знать, где ее искать, если победный триумф прячек не занесет меня далеко. Замаманив своей безумной идеей, я стал ждать, когда кто-то начнет искать меня.
Часы превратились в минуты, а минуты в секунды, и вскоре я уже забыл, что я здесь играю во что-то большее, чем просто прятки. Я проперло настолько глубоко во временной петле безумия, что вообразил себя полной невидимостью.
Как же было эффектно видеть панические взгляды посетителей, перепуганных тем, что кто-то в душке прячется с ними. Мало кто знал, что это я, наркоман-рэпер, который играет с ними в этот коксовый фарс.
Мои смешанные эмоции били ключом, словно музыкальный мефедрон, заставляя мою душу танцевать с безумием на поводу. Но все хорошее когда-то заканчивается, и прятки подошли к своему концу, когда охрана торгового центра заметила, что кто-то слишком глубоко ушел в закулисье и, возможно, собирается что-то намазать.
Я был готов к этому моменту. Моя наркотическая мудрость подсказала мне, что в этой ситуации нужно быть обнаженным. Черт, такой амбразуры у меня уже давненько не было! Виктимы застыли на месте, когда я встал перед ними настолько придурочным образом, что они даже не поняли, что происходит.
Охрана, жалкие люди, попыталась отвести меня, но им не удалось. Я был слишком силен и слишком сумасшедший, чтобы подчиняться им. Я наслаждался своей победой, ощущая горькое наслаждение триумфа.
Но, благодаря этому безумному приключению я осознал, что мазать свою жизнь наркотиками и безумием — это заблуждение. Весь этот трипчик был лишь иллюзией, которая исчезает так же быстро, как анаша сгорает в легких.
Но я не собираюсь останавливаться. Я продолжу свое безумное путешествие по миру наркотиков и рэпа, и кто знает, может быть, однажды я найду свою настоящую стихию и покажу всем мою настоящую силу.
И так, бро, пойми, что наркотики и безумство могут быть увлекательными и опасными в равной степени. Будь осторожен и не упускай свою настоящую жизнь из виду, потому что мазаться в этой белой каше — это не самый правильный выбор для настоящего героя. Peace!
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.